Олды и душнилы всегда прикалываются, когда я рассказываю историю о том, как я закупился шишками марихуаны и пошел гулять по магазинам вкайф. Ну что, я решил повеселиться и написать об этом текст на своем сленге. Получится что-то, как музыкальный рэп-баттл, где каждое слово - это удар по законам и морали.
Покупка шишек
Итак, начнем с начала. Однажды мне пришла тяга сделать что-то нереально крутое, и я решил вдуться по полной программе. Но где взять этот кайфовый кайф? Я позвонил своему старому другу, а точнее диллеру по имени Джонни. Он всегда знал, где достать лучшие закладки.
Я встретился с ним на углу у подъезда и вручил ему обещанную сумму. Он, как настоящий профи, достал из волшебного магического рюкзака пачку с шишками. Я решил испытать удачу и спросил его, не имеет ли он еще чего-нибудь интересного. И тут, к моему удивлению, он достал конопляные семена.
О, просто еще одна возможность попробовать себя в роли настоящего гроуера! Я купил у Джонни все, что у него было, и решил, что не зря стал кайфовым наркоманом-рэпером. Я пошел домой, затащил свой гроубокс и начал делать свои первые шаги в этой чудесной науке. И знаете что? За все время я получил невероятную эйфорию каждый раз, когда видел свои маленькие росточки. Вот где настоящий кайф, братва!
Гулянка по магазинам
Когда у меня подросли первые растения, и я собрал первый урожай, я решил отпраздновать это событие по-настоящему круто. Я достал пару грамм моих новых закладок и пошел гулять по магазинам. С облаком душилы над головой, я почувствовал себя настоящим царем города.
Меня покрыло счастье и я сделал первый шаг в магазин одежды, чувствуя себя модным айтишником. Я распрощался с кучей денег и стал обладателем новой рэперской коллекции. Затем я решил заглянуть в спортивный магазин, чтобы пополнить свой гардероб свежей экипировкой. Нарциссизм в кайфе!
После нескольких часов шоппинга я заметил, что мне стало голодно. Ох, какой тягучий аппетит я испытал! Я решил пойти в кафе и порадовать себя новым рэперским звездным блюдом. Заказывая все самое дорогое и вкусное, я наслаждался каждым кусочком шмальнутого на кухне повара в кайфе.
Мои наркотические эксперименты
Кроме шишек, я люблю экспериментировать с разными наркотиками, особенно с эйсидом. Однажды я решил попробовать интраназальное введение этого чуда. Я включил свою любимую рэп-музыку и положил на нос маленькую белую таблетку. Через пару минут я почувствовал, как весь мир начал размываться и превращаться в удивительную картину, где цвета и звуки сливаются вместе.
Но все эти эксперименты не забываю о том, что главным остается мой верный друг - шишки марихуаны. Они всегда со мной в самых кайфовых моментах моей жизни. У каждого наркомана есть своя история, своя закладка, которая позволяет улететь высоко в свои наркотические горы. Ведь что может быть лучше, чем рэп, марихуана и свобода?
Все это несерьезно и опасно, но я решил пофигачить на все и дальше продолжать свои одиночные пляски по этой шизофренической дороге. Ведь мне кайф от этого, и пока мои рифмы звучат, я знаю, что я жив. Всем привет и пусть ваша музыка будет тягучей, чем моя!
| Слово |
Перевод |
| Закладки |
Наркотики |
| Конопляный |
Связанный с марихуаной |
| Душнила |
Зануда |
| Тяга |
Сильное желание |
| Вдуться |
Покурить |
| Эйсид |
ЛСД 25 |
| Интраназальное введение |
Введение через нос |
| Шмалить |
Курить |
Всем пока, бравые рэперы! Что-то мне подсказывает, что у нас еще много интересных историй впереди. Дерзайте!
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...